7. Групова робота. Завдання для першої групи. На основі кількох епізодів з повістей про Тома Сойєра та Полліанну підготуйте номери для гри Німі картини. Під час показу ваші однокласники мають упізнати ці епізоди.
6. Подискутуйте! Чи можна вважати гру в радість щирою, якщо інколи Полліанна грає в неї, ковтаючи сльози від образи й смутку? Чи не є ця гра втечею від дійсності з її проблемами та неприємностями? Чи справді вона може допомогти людині?
- О, справді? Як прикро! Навіть не знаю, як можна не любити морозива. Однак це навіть на краще - адже якщо з&rsquo їси забагато, може заболіти живіт, як одного разу трапилося з місіс Вайт. Саме вона й пригощала мене морозивом. А килими в тітоньки є?
6. Знайдіть! Знайдіть портрет Полліанни. Зверніть увагу на опис одягу дівчинки. Як характеризує героїню опис її зовнішнього вигляду?
- Якраз цьому й треба радіти! Гра полягала в тому, щоб знаходити привід для радощів у всьому без винятку, - захоплено розповідала Полліанна. - І почали ми з милиць.
- Звісно! Адже ви мене ще ніколи не бачили. Хоча й дивитися нема на що - окрім хіба що ластовиння. Ох, і я маю ще пояснити вам дещо з приводу червоної картатої сукні і чорного кольору. Я розповідала Ненсі, як тато сказав.
- От якраз і можна! Можна! - вигукнула вона. - Але знаєш, Ненсі, я й сама спочатку цього не розуміла, - чесно зізналася дівчинка. - Тато мені пояснив.
- Майже в кожній, - відповіла Ненсі, спохмурнівши, бо якраз згадала, що в кімнатці на горищі килима немає.
- Так, тітонько, чудова валіза - мені її подарували в Жіночій допомозі. Хоча там майже немає речей - моїх речей. Пожертв із дитячими речами останнім часом у місії було зовсім мало. Та у валізі є всі татові книжки, місіс Вайт сказала, що я маю взяти їх із собою. Знаєте, тато.
- Годі, заспокойся, маленьке ягнятко, - мовила вона, опускаючись на підлогу поряд із дівчинкою та обіймаючи її. - Я боялася, що знайду тебе такою!
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.