Конспект першого уроку 1 4 клас це наше і це твоє

До того, як почати багатіти, уся Азія потерпала від земельної проблеми: земля належала латифундистам, дрібні фермери працювали на орендованій землі і не прагнули виробляти більше, бо це не впливало на їхній добробут.

Стадвелл виділяє три етапи ривка до багатства. На кожному держава має діяти по-різному, і лише коли країна створила свої транснаціональні корпорації, що здатні продавати на світові ринки високотехнологічну продукцію, придумувати і запроваджувати власні інновації, тільки тоді можна говорити про зменшення ролі держави і запровадження «англо-саксонської моделі ринку», коли роль держави мінімальна.

Наші олігархи просто приватизували частину держави і використовували це, ховаючи прибутки в офшорах. І це ключовий момент. «Кланові капіталісти, котрі купують протекцію в уряду й натомість нічого не роблять для своєї країни», — цими словами корейського диктатора Пак Чан Хі можна назвати і наших олігархів. Та Пак не розкуркулював їх, а спрямував хижу жагу наживи у правильне для країни русло.

Ми орієнтуємося на успіх Польщі чи країн Балтії. Але давайте задумаємося: чи справді ці країни успішні. Польща почала реформи майже 85 років тому, і Бальцерович усе робив правильно. Та Варшава і досі околиця Європи і, скоріше за все, в найближчі десятиріччя поляки і далі їздитимуть на заробітки до Британії.

Придумали це японці, а використовували в Азії всі. Депозитна ставка обмежена і нижча за рівень інфляції, взяті з різниці кошти і спрямовують на виробництво.

Індонезія спробувала вирватися до першого світу завдяки своїм технократам, які отримали західну освіту. Вони за підтримки МВФ і впроваджували ліберальні реформи.

У німців навчилися японці. Один із прем’єрів епохи Мейдзі прожив у Німеччині два роки, японська еліта часто їздила туди вчитися. І це дало результат: японці — єдині у світі, кому вдалося наздогнати західні народи та створити промисловість.

Як щодо інших наших олігархів? Наприклад, Фірташ за рахунок держави користувався дешевим газом, щоб його хімічні підприємства могли випускати дешеві добрива на експорт. А приховані субсидії для підприємств Ахметова лише від Укрзалізниці оцінюються в мільярд доларів на рік. Хіба це не застосування корейської моделі? Ні, бо ці преференції держава не дала усвідомлено в обмін на експортні показники і засвоєння нових технологій, як було в Кореї.

Перша: державна допомога прив’язувалася до показників експорту. Експортуєш — тебе підтримують, не експортуєш — виживай самостійно. Уряд також стимулював створення великих корпорацій, які б могли конкурувати зі світовими гравцями.

Реформаторів називали «Мафія Берклі». Вони ще 6968 року отримали посади ключових економічних міністрів та підпорядкували собі центробанк. Створили суворі бюджетні обмеження та впровадили нове законодавство, яке сприяло діяльності транснаціональних корпорацій.