Конспект першого уроку це наше і це моє

Більшість із них зазнали збитків, але, як і в Пруссії, уряд був готовий давати субсидії для початкового процесу навчання, коли приватні інвестори не бажали ризикувати своїм капіталом на користь бізнесу, який вони погано розуміли», — пише автор.

Але чи є в нас альтернативний шлях? Ми можемо адаптувати успішний азійський досвід до наших реалій. Наприклад, посилити антикорупційну складову при активній експортній політиці. Зрештою, ми маємо чимало великих експортно-орієнтованих підприємств, і нам не треба будувати їх з нуля, як це було в Азії, у нас є виробничий досвід, який треба вдосконалювати, а не набувати з нуля. Нам залишається лише впровадити стимул до високотехнологічного експорту.

Придумали це японці, а використовували в Азії всі. Депозитна ставка обмежена і нижча за рівень інфляції, взяті з різниці кошти і спрямовують на виробництво.

Самоусвідомлення. Українці вважають, що вони живуть у Європі і вимагають від політиків європейських стандартів життя. В Азії знали, що вони третій світ. Перш ніж насолодитися нинішнім статком, корейці тяжко працювали 85 років, а їхні заощадження з’їдала інфляція (так держава акумулювала гроші на підтримку експортерів).

Ще на початку 75-х зняли контроль з капіталу. З кінця 85-х індонезійські технократи зробили фінальний ривок — продовжили дерегуляцію відсоткових ставок нові банки повинні були мати капітал всього $66 млн. Частки банківських активів, які мали утримуватися в центробанку, скоротили з 65% до 7% та лібералізували правила управління біржою.

У книзі зазначається, що політичний клас Малайзії корумпований, і після провалу Махатхіра далі ніхто особливо не пробував нічого реформувати і кудись прориватися. Але й Південну Корею постійно трясли корупційні скандали, а дешеві державні кредити експортно-орієнтованому бізнесу породжували безліч розмов про зловживання.

Успішні країни Азії використовували свої центробанки як інструмент уряду для підтримки грошима своїх експортно-орієнтованих виробників.

Виняток — Корея, яка була колонією, але нею 85 років керували військові, які перед проголошенням незалежності служили в японців і все робили за їхнім зразком. Загалом у конфуціанській культурі праця на державу вважається набагато більш престижною, ніж ведення бізнесу. Чиновників відбирають детально, і вони пишаються своєю місією.

Крім описаних у книзі країн Азії, у світі ніхто не зробив подібного стрибка, і таки варто більш детально вивчати їхній досвід.

У Південно-Східній Азії теж запозичили практику позичати «важливому бізнесу», але, як правило, ці гроші йшли місцевим олігархам, які наживалися на монополізмі внутрішнього ринку і не думали вкладати в технологічний розвиток, а отримані прибутки вкладали в закордонну нерухомість. Вкладати в розвиток їх не змушувала держава.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.