Природознавство 3 клас робочий зошит відповіді жаркова

- От якраз і можна! Можна! - вигукнула вона. - Але знаєш, Ненсі, я й сама спочатку цього не розуміла, - чесно зізналася дівчинка. - Тато мені пояснив.

8. Який випадок спонукав батька Полліанни вигадати для неї гру в радість ? Опишіть цю гру. Чому Ненсі вирішила грати разом з Полліанною?

- Ви міс Полліанна? - затинаючись, запитала вона. Наступної миті вона відчула, як її міцно обняли маленькі ручки.

- Так, радіти, що тато пішов на небо, щоб бути там із мамою та іншими дітьми. Він казав, що я маю радіти за них. Та знаєте, це досить важко, навіть коли на мені червона картата сукня, бо мені так його бракує. Не можу не думати про те, як сильно мені хочеться, щоб він був зі мною, бо ж поряд з мамою та дітьми є Бог і янголи, а в мене не лишилося нікого, окрім леді з Жіночої допомоги. Однак тепер мені буде значно легше, бо зі мною ви, тітонько Поллі! Я така щаслива, що ви в мене є!

- Ні, вона не дивна, а чудова! - з ентузіазмом наполягала дівчинка. - І з того часу ми постійно в неї грали. І що тобі важче, то більше радіти треба - ось так. Щоправда, іноді буває зовсім важко, особливо коли твій тато йде на небо, а в тебе не лишається нікого, окрім Жіночої допомоги.

- Я Ненсі, хатня робітниця. Я виконую всю домашню роботу, хіба що не перу й не прасую - це робить міс Дарґін.

Автор Ірина Михалевич (матеріал подарований нашому сайту авторкою, за що висловлюємо пані Ірині величезну [ Читати далі. ]

Повість Полліанна починається з того, що до багатої самотньої міс Поллі приїздить одинадцятирічна небога - донька її покійної сестри Дженні. Колись Дженні проти волі батьків вийшла заміж за порядного й доброго, але бідного пастора. Ображені цим шлюбом рідні майже не підтримували з нею стосунків. Тим часом молоде подружжя поїхало місіонерами 6 на південь. Коли в Дженні народилася дівчинка, вона назвала її Полліанною, об&rsquo єднавши імена своїх сестер По-ллі й Анни.

Згадавши про батька, дівчинка раптом замовкла, ніби їй перехопило дух. Ненсі занепокоєно поглянула на неї і побачила, що маленьке підборіддя злегка тремтить, а оченята налились слізьми. Однак за мить дівчинка, опанувавши себе, знов почала щебетати.

Сплять дерева, віє вітер, спить мама, прокинувся пролісок, дівчина читає, усміхається сонечко, плаче немовля, плачуть берези.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.