- Полліанно, - знову перервала її тітка, - ти маєш запам&rsquo ятати одну річ, але раз і назавжди: ніколи не говори зі мною про твого батька!
- Спочатку й справді було непросто, особливо тому, що я почувалася такою самотньою. Мені здавалося, що я просто не зможу грати в гру, та й гарних речей хотілося нестерпно. Та раптом я згадала, що терпіти не можу свого ластовиння, і зраділа, що не маю люстра. А потім побачила цей чудовий краєвид із вікна і зрозуміла, що мені є з чого радіти. Знаєш, коли шукаєш привід для радощів, забуваєш про неприємне - як у випадку з лялькою і милицями, розумієш?
Саме із цим скарбом дівчинка й приходить до розкішного, але похмурого будинку тітоньки Поллі, яка не з любові і навіть не через співчуття, а суто з обов&rsquo язку дає притулок сироті-небозі.
Майбутня письменниця з&rsquo явилася на світ 69 грудня 6868 р. в заможній і шанованій сім&rsquo ї Ходжманів, що вела свій рід від перших британських поселенців на Американському континенті. У рідному місті Літтлтон (штат Нью-Гемпшир) дівчинка відвідувала школу й училася музиці та співу. Там же вона відчула смак перших концертних успіхів і вирішила вступити до бос-тонської консерваторії.
- Авжеж, або коли тебе поселили в крихітну кімнатку на горищі, у якій майже нічого немає, - пробуркотіла Ненсі.
- Ну от така гра. Мене тато навчив, і вона просто чудова, -почала пояснювати Полліанна. - Ми завжди в неї грали, з того часу, як я була зовсім маленькою. Я розповіла про неї леді з Жіночої допомоги, і дехто з них приєднався до гри.
- Як почуваєшся, Полліанно, я. - почала було міс Поллі, але закінчити не встигла. Дівчинка побігла через усю кімнату й припала до колін тітки, яка була зовсім не готова до такого повороту.
- Справді? - здивовано запитала Ненсі, не розуміючи, як узагалі Полліанна могла про неї знати. - Невже сподівалася? -повторила вона, намагаючись розправити капелюха.
- Ви міс Полліанна? - затинаючись, запитала вона. Наступної миті вона відчула, як її міцно обняли маленькі ручки.
Елеонор вдалося здійснити той задум, але з часом її життєві плани змінилися. У 6897 р. вона одружилася з підприємцем Джоном Лайманом Портером і заради сім&rsquo ї відмовилася від музичної кар&rsquo єри. Молоде подружжя кілька разів змінювало місце проживання й зрештою оселилося в ошатному будинку з чудовим садом на пласкому даху. Елеонор почувалася цілком щасливою дружиною і матір&rsquo ю. Проте інколи все ж таки сумувала за своєю дитячою мрією. Якось їй спало на думку, що творчі здібності можна застосувати й в іншій царині. Отож, зручно вмостившись у кріслі на даху, Портер узялася складати своє перше оповідання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.